10:54 26.05.2018
Лариса Коляда опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

26 травня: це цікаво знати

«Грає море зелене,
Тихий день догора.
Дорогими для мене
Стали схили Дніпра,
Де колишуться віти
Закоханих мрій...
Як тебе не любити,
Києве мій!»

Дмитро Луценко

У народі 26 травня у давнину називалося на честь Глікерії. І старі люди казали, що саме з цього часу ночі вже стають паркими, а відтак починають з’являтися комарі. Залишилося навіть прислів’я: «Ликерія прилетіла й припала до тіла». Ну і, звичайно, за поведінкою цих комах визначали погоду: «Якщо під вечір з’явилося багато комарів і вони аж занадто сердиті, то назавтра буде дощ».

За церковним календарем, 26 травня – Троїцька поминальна субота. Вшановують мученицю Гликерію, діву, і з нею Лаодикія, сторожа в’язничного; правовірну Гликерії, діву Новгородську; мученика Олександра Римського; Святого Павсикакія, єп. Синадського; святого Георгія, сповідника, з дружиною Іриною і дітьми; преподобного Єфимія Іверського; перенесення мощей прмч. Макарія, архім. Канівського, ігум. Пінського, Переяславського чудотворця.

Іменинниками 26 травня є:
Гликерія, Олександр, Макар, Ярина.

26 травня народились:

1901 – Борис Грабовський – видатний вітчизняний фізик, син поета Павла Грабовського, творець першої в світі електронної системи передачі на відстань рухомого зображення. Побудував малолітражний гелікоптер, трикрилий планер, сконструював прилад для орієнтації сліпих, апарат для глухонімих.

26 травня відзначають:

  • День працівників видавництв, поліграфії і книгорозповсюдження України.
  • День Києва.

Події 26 травня в Україні:

1648 – Корсунська битва між військами Речі Посполитої й українськими козацько-селянськими військами Богдана Хмельницького та його татарськими союзниками під Корсунем в ході Національно-визвольної війни 1648–1654 років. Внаслідок перемог під Жовтими Водами і Корсунем була знищена урядова армія Речі Посполитої на українських землях, створилися умови для утвердження української козацької держави (Гетьманщина).

1924 – розпочалися регулярні польоти пасажирських літаків в Україні.

Чи знаєте ви, що:

Сміх допомагає при діабеті, серцевих хворобах і пухлинах. Він приносить стільки ж користі для здоров’я, як пробіжка парком, вважають науковці.

Під час дослідження, результати якого було представлено на Експериментальній біологічній конференції, добровольцям пропонували протягом 20 хвилин дивитися комедії. По закінченні перегляду у людей спостерігалось зниження рівня гормонів стресу, кров’яного тиску та холестерину.

Навіть саме очікування добрячого реготу корисне для здоров’я, бо готуючись до перегляду комедії, людина одержує добрячу порцію ендорфінів, що і сприяють позитивним процесам в організмі.

Дослідник Берк ще в середині 1990-х виявив, що сміх також сприяє утворенню, так званих «природних убивць» – лімфоцитів, які виробляються організмом для боротьби з пухлинами.

«Рідна країна»

Метки: Календар
 
10:08 26.05.2018
Лариса Коляда опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

Цитата дня

Метки: цитата дня
 
10:39 25.05.2018
Мария Соколенко опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

Бронеавтомобиль "Варта" испытали с уникальным боевым модулем (видео)

Государственное Киевское конструкторское бюро "Луч" вместе с иностранными партнерами провело испытание нового боевого модуля.


Читать далее...

Метки: боевая техника, бронеавтомобиль, военные автомобили
 
09:36 24.05.2018
Лариса Коляда опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

Усмішка

ce_man_vs_women

Метки: усмішка
 
09:27 24.05.2018
Мария Соколенко опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

На лінії вогню. Що зробив "русскій мір" з українськими школами на Донбасі

П'ятий рік війни гострим болем відлунює у мільйонах сердець. Російська агресія принесла багато горя: загибель військових і мирних жителів, зламані долі, зруйновані будинки... Не можна сказати, кому важче — у кожного свiй біль. Але навіть після гірких втрат люди знаходять у собі сили жити далі. Іноді зізнаються, що "витягнули" себе заради дітей.

Вберегти. Захистити. Виростити. Так просто і важко водночас. Набагато важче під час війни.


Читать далее...

Метки: Светлодарск, Широкино, Авдеевка
 
08:40 24.05.2018
Лариса Коляда опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

24 травня: це цікаво знати

Сім'я вже ж вільна і нова.
Та тільки мати ледь жива.
Вона була б і вмерла вже не раз,
Та все питає, і на смертнім ложі, —
а де ж те Слово, що його Тарас
коло людей поставив на сторожі?!.
Л. Костенко

24 травня весь слов'янський світ відзначає День слов'янської писемності і культури. Це свято має щонайменше дванадцять сторіч, адже саме у шістдесятих роках ІХ сторіччя рівноапостольні Кирило та Мефодій, проповідуючи християнство у моравського князя Ростислава, винайшли слов’янську азбуку та переклали Святе письмо і богослужбові книги.

В Україні Кирила та Мефодія й дотепер пам’ятають та шанують і не лише духовні, але й світські особи. На їхню честь вже у 12 сторіччі на північній околиці Києва в урочищі Дорогожичі було побудовано Кирилівську церкву, яка пізніше стала усипальницею чернігівських князів Ольжичів. Вона збереглася й дотепер.

А у народі 24-те травня називається на честь Мокія. Його вважали царем граду, і тому намагалися задобрити його молитвами. Звичайно, спостерігали цього дня і за погодою. Казали, якщо Мокіїв день мокрий, то все літо буде мокрим, а схід сонця багряний, то літо буде грозовим.

За церковним календарем 24 травня вшановують рівноапостольних Кирила і Мефодія, священномученика Мокія, рівноапостольного Ростислава, преподобного Софронія, священномученика Йосипв, святителя Никодима, преподобного Давида. Також сьогодні відзначають Вознесіння Господнє.

24 травня народились:

1881 — Олександр Богомолець, відомий український патофізіолог, основоположник школи патофізіологів.

1882 — Кирило Стеценко, український композитор, хоровий диригент і музично-громадський діяч.

1910 — Іван Нехода, український поет, письменник, журналіст.

1912 — Михайло Стельмах, український письменник, драматург, фольклорист. Автор поетичних книжок для дітей.

Іменинниками 24 травня є:
Кирило, Мефодій, Костянтин, Ростислав.

Події 24 травня:
1844 — з Вашингтона в Балтімор відправлена перша телеграма азбукою Морзе.
1956 — в Лугано пройшов перший конкурс пісні Євробачення, в якому брали участь 14 представників семи країн Європи.
1999 — унаслідок вибуху на шахті імені Засядька в Донецьку загинули 39 людей.

24 травня святкують:

  • День слов’янської писемності і культури
  • Європейський день парків

Чи знаєте ви, що:

Перець чилі і просто перець дарують відчуття щастя. Основна складова чилі – капсацин, в перці – піперін. Це вони створюють у нас в роті “пожежу”. Але те, що ми сприймаємо як занадто гостре, насправді має властивість пригнічувати больові відчуття. Завдяки псевдоболю, який викликають чилі і перець, мозок виробляє опіат. І це трохи пізніше дарує незабутнє відчуття щастя.

Петрушка – трава мужності. Навіть у Стародавньому Римі гладіаторам перед боєм давали петрушку. Вона подвоювала сили і мужність. Петрушка містить багато вітаміну С, а крім того, мультивітамінну речовину апіол, яка активно впливає на стан людини.

Банани – природні борці з депресією. Ці жовті фрукти містять у собі алкалоїд Харман, основу якого складає наркотик щастя – мескалін. Поївши бананів, людина починає відчувати себе набагато краще, а якщо вона до того знаходилася в стані депресії, її як рукою зніме.

Пиво робить чоловіків більш жіночними. Хміль містить в собі жіночі сексуальні гормони. В дріжджах також міститься естроген, який виробляється тільки в яєчниках у жінок. Дія цих речовин сприяє зростанню “пивного живота”. Хміль містить в собі також і заспокійливі речовини, так як одна із його складових – метилбутінол, на основі якого роблять снодійне.

Масло зміцнює нерви. Якщо ви коли-небудь дотримувалися дієти, ваш настрій, напевно, був не найкращим. І це відбувалося тому, що ви не вживали в їжу масло, адже олія – бальзам для нервів.

Помідори позбавляють нас… сором’язливості. Помідори містять у досить великій кількості 5-гідро-кситриптамін, дія якого нагадує дію серотоніну. Ми розслабляємося, втрачаємо “гальма”. Недарма помідори називають іноді “яблуками кохання”.

А сир – веселить. Настрій піднімають амінокислоти тирамін, тринтамін і фенілетиламін, що містяться в сирі.

«Рідна країна»

Метки: Календар
 
08:39 24.05.2018
Лариса Коляда оставила комментарий к записи К другу
У Вас хороший вкус@}->-
 
20:46 23.05.2018
Ирина Кравец опубликовала запись в сообщество Эзотерика и мистика

О красной нити на руке

Мы замечаем ее на руке друга, потом видим у знаменитостей, а вот и соседка завязывает себе красную нитку. Что это? Загадочная нить судьбы, принадлежность к тайному сообществу или простая дань моде?

Давайте вместе откроем все секреты и таинство создания этого амулета.

Мудрость предков
Из поколения в поколение, от матери к дочери, от родителей к детям и внукам, из столетия в столетие передается традиция ношения красной нити. Практически во всех культурах издревле она считается мощным оберегом от дурного глаза, порчи и любого зла как внутреннего, так и окружающего.

Корни этой традиции связывают с Израилем и мудрецами-каббалистами. Так, утверждают, что это символ той самой нити, которой была обернута гробница великолепной Рахили – одной из прародительниц иудейского рода, воплощении материнской любви, жертвенности и защиты. Каббалисты первые начали использовать особую технологию, которая заряжала красную нить некой волшебной силой, благодаря чему она стала популярной во всем мире.

Но интересно, что у каждого народа есть свои легенды про этот талисман.

В славянской мифологии существует поверье о богине Лыбедь, которая подарила крестьянам секрет защиты дома и семьи, научив повязывать красную нить на плетень. В некоторых летописях Древней Руси подтверждается, что этот оберег дарует здоровье и бережет от сглаза. Как утверждали волхвы, красная шерстяная нитка вобрала в себя силу животного и солнца.

У старейшин цыганских народов тоже есть своя легенда. Согласно преданию, Святая Сара, наделенная даром предвидения, однажды спасла от преследователей святых апостолов. За это ей была даровано право выбрать первого цыганского барона. Девушка выдернула из своей красной шали длинную нить, разрезала на несколько маленьких и повязала на запястья претендентов. У одного из них – Иосифа, нить начала светиться. Он и стал первым бароном. С тех пор у цыган уже много веков соблюдается традиция повязывать претендентам на звание барона шерстяную красную нить.

Согласно еще одной древней легенде, ненецкая богиня Невехэге – мать всех богов, обходила любые болезни с помощью красной нити, а повязав ее на запястье заболевшим – исцеляла.

Также волшебной силой красных нитей для избавления от болезней и других бед пользовалась богиня Грея, которую почитали североамериканские индейцы.

Историй много, легенд не меньше, а уж мифов о красных таинственных нитях великое множество, но главный, сакральный факт остается – этот на первый взгляд простой талисман действительно обладает особой защитной силой и помогает уберечься от зла.

Только красная, и только шерстяная…

Красный – самый энергетически мощный цвет, ему покровительствует Марс – планета силы и защиты.

я

Именно поэтому наши предки так любили использовать его. Вспомните любимые украшения наших бабушек, прабабушек – красная вышивка на платьях и рубашках, коралловые бусы или браслеты.

Если с красным все понятно, то почему же шерсть? Казалось бы, какая разница из какого материала нить… Но нет, шесть тоже имеет свои секретных свойства. Оказывается, такая нить способна влиять на кровообращение в капиллярах. Повязав ее на запястье, вы ускорите заживление ран, снимете воспаление и значительно облегчите боль от растяжений сухожилий. Объясняется это свойство научными фактами и физическими свойствами шерсти – она является источником статического электричества. Другими словами, обладая определенной энергией, этот материал заставляет кровь ускориться до нормы

Не дань моде, а дань мудрости

На обложках модного глянца, на съемочной площадке и даже на красной дорожке мы можем увидеть селебрити с яркой красной нитью на запястье. Именно поэтому многие ошибочно думают, что это просто модный аксессуар. Но все совсем не так. Публичные люди, как никто другой подвержены негативу, осуждениям, зависти – вот почему многие из них используют “защитный красный браслет”.

Одной из первых его начала носить Мадонна. Больше 15 лет она является последовательницей мистического эзотерического течения – каббалы. Во многих интервью она рассказывает, как это учение помогло ей обрести душевный покой и наладить личную жизни. Сегодня красную нить для защиты от болезней, негатива и дурного глаза можно увидеть у Пэрис Хилтон, Эштона Катчера, Бритни Спирс, Веры Брежневой, Филиппа Киркорова, Деми Мур, Линдси Лохан, Кайли Миноуг, Ксении Собчак.

Как правильно повязать красную нитку

Согласно многовековой традиции, ее нужно плотно обвязать вокруг левого запястья 7 раз и закрепить каждый круг узлом, которых также должно быть обязательно семь. Согласно учению кабаллистов, нитку необходимо повязать именно вокруг левого запястья, так как негативная энергия входит в наше тело с левой стороны и, соответственно, красный оберег препятствует ей. Но одной лишь “волшебной” красной нитки не достаточно. Нужно чтобы ее повязал на руку особенный человек. Это должен быть возлюбленный, лучший друг, человек с чистым сердцем и сильной энергетикой, либо духовный наставник. Совершая этот ритуал, завязывающий должен сконцентрироваться на положительных эмоциях, читать молитвы и просить помощи и защиты у высших для вас.

Кабаллисты утверждают, что правильно завязанная нить – это невероятно сильный амулет, который начинает влиять на судьбу, защищать от любых невзгод и помогает достичь успеха и найти любовь. А нитка, завязанная самостоятельно, напротив, не значит ничего и от сглаза не уберегает.

У славян традиция немного отличается. Согласно славянским традициям, вы можете сами завязать нить, но при этом обязательно над каждым узелком попросите защиты и прочтите сильную молитву.

Если нить потерялась или порвалась…

Если ваша нить порвалась – не спешите толковать это как плохое предзнаменование. Все как раз наоборот. Если ваша “защитница” потерялась или порвалась – значит уберегла вас от большой беды или злого человека. Она выполнила свое предназначение и исчезла. Пришло время завязать новый оберег.

Используйте волшебство красной нити – светлую защиту дарованную нам Высшими Силами не только для того, чтобы уберечься от дурного, но и чтобы защитить в себе все светлое и доброе. Пусть нить защищает сердце, помогая ему дарить окружающим только лучи позитивной энергии.

Метки: защита, толкование, красная нить, изотерика
 
19:05 23.05.2018
Михаил Родионов опубликовал запись в сообщество ≋ МУЗЫКА СЛОВ ≋

К другу

Взлелеянный на лоне вдохновенья,

С деятельной и пылкою душой,

Я не пленен небесной красотой;

Но я ищу земного упоенья.

***

Любовь пройдет, как тень пустого сна. —

Не буду я счастливым близ прекрасной;

Но ты меня не спрашивай напрасно:

Ты, друг, узнать не должен, кто она.

***

Навек мы с ней разлучены судьбою,

Я победить жестокость не умел.

Но я ношу отказ и месть с собою;

Но я в любви моей закоренел.

***

Так вор седой заглохшия дубравы

Не кается еще в своих грехах:

Еще он путников, соседей страх

И мил ему товарищ, нож кровавый!..

***

Стремится медленно толпа людей,

До гроба самого от самой колыбели,

Игралищем и рока и страстей,

К одной, святой, неизъяснимой цели.

***

И я к высокому, в порыве дум живых,

И я душой летел во дни былые;

Но мне милей страдания земные:

Я к ним привык и не оставлю их…

Михаил Лермонтов

Метки: Лермонтов
 
15:09 23.05.2018
Maks Murdock опубликовал запись в сообщество Classical music

Metallica — No Leaf Clover

Metallica — No Leaf Clover [Official Music Video]





No Leaf Clover [Official Music Video]
From the album "S&M"

Director: Wayne Isham
Filmed in April 1999 in Berkeley, CA
Video Premiere Date: November 8, 1999

© 1999 Metallica



Метки: heavy metal, Metallica, Thrash metal, Symphonic
 
13:17 23.05.2018
Лариса Коляда опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

Цитата дня

Метки: цитата дня
 
08:36 23.05.2018
Лариса Коляда опубликовала запись

 
13:15 22.05.2018
Лариса Коляда опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

Цитата дня

Світлина від Моя Україна.

Метки: цитата дня
 
09:35 22.05.2018
Лариса Коляда опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

22 травня 1840 року народився Марко Кропивницький — творець українського театру

Український письменник, драматург, театральний актор, творець українського професійного театру Марко Лукич Кропивницький народився 10 (22) травня 1840 р. в селі Бежбайраки Єлисаветградського повіту Херсонської губернії (нині с. Кропивницьке на Кіровоградщині).

Лука Іванович Кропивницький, батько майбутнього митця, походив зі шляхетного роду Кропивницьких гербу Сас.

Дитинство Маркове минуло в маєтку князя О. М. Кантакузена в с.Катеринівка, де його батько працював управителем. З ранніх літ — завдяки маминій науці — добре музикував і співав. Із захватом виступав у аматорському гуртку, де ставили п’єси українських і російських авторів.

З похвальним листом закінчив Бобринецьку повітову школу. З 1862 р. навчався (вільним слухачем) на юридичному факультеті Київського університету.

Під враженням від гри актриси О.Фабіанської Кропивницький почав писати свою першу п’єсу (українською мовою) — "Микита Старостенко, або Незчуєшся, як лихо спобіжить"). Тоді ж визначився зі своїм театральним покликанням і, провчившися три семестри в університеті, 1864 р. повернувся до Бобринця. Тут діяв створений братом і сестрою Соболєвими театральний гурток, який ставив твори українських і російських авторів: І. Котляревського ("Наталка Полтавка" і "Москаль-чарівник"); Г. Квітки-Основ’яненка ("Сватання на Гончарівці" та "Шельменко — волосний писар"), М. Гоголя ("Ревизор"), О. Островського ("Доходное место"). Саме в цьому аматорському театрі побачила сцену і драма Кропивницького "Микита Старостенко, або Незчуєшся, як лихо спобіжить" (згодом, перероблена, дістала назву "Дай серцеві волю, заведе у неволю").

Коли Соболєви залишили місто, Кропивницький очолив гурток, займався режисурою і грав на сцені.

1865 р. переїхав до Єлисаветграда. Виступає — і з місцевими аматорами, й у складі гастролюючих тут професійних труп — у приватному театрі Трамбіцького. У вересні 1871 р., після смерті батька, Кропивницький назавжди полишає казенну службу, продає господарство і з дружиною Олександрою приїздить до Одеси, служити в Народному театрі графів Моркових і Чернишова. Після величезного успіху в ролі Стецька у "Сватанні на Гончарівці" починається його акторська кар’єра.

Сказати, що вона була легкою, було б неправдою. Дошкуляли заздрісники-колеги своїми інтригами. Місцева публіка здебільшого ставилася до українських вистав не просто негативно, а й вороже, внаслідок чого керівництво театру стало дедалі частіше залучати актора до російських спектаклів.

1873 р. митець переїхав до Харкова. У трупі А. Колюпанова-Александрова вдалося поставити п’єси "Не ходи, Грицю, на вечорниці" та "За Немань іду" Володимира Александрова, власну драму "Дай серцеві волю, заведе у неволю". Але несприйняття "мови простолюдинів" місцевою публікою повторилося.
На той час Марко Кропивницький як режисер і актор був знаним далеко за межами України, тож на літо 1874 р. отримав запрошення на гастролі до Санкт-Петербурга. Успіх української трупи був великий, однак, за словами самого М.Кропивницького, "Столичні часописи похваляли мої вистави, похваляли й голоси, але ніколи ні жодного слова не сказали про те, відкіля ці таланти й голоси, хто вони Росії і хто Росія їм?".

1875 р. Кропивницького запросила до Галичини та Буковини антрепренерка театрального товариства "Руська бесіда" Теофілія Романович. Успіх у Західній Україні був приголомшливий. "Мене тут, по сцені, вважають апостолом",— пише Кропивницький своєму другові.

В Галичині Марко Кропивницький створює водевіль "Пошились у дурні", перекладає з російської гоголівського "Ревізора", "Поламане життя" І. Чернишова та "Актор Синиця" Д. Ленського і ставить їх на галицькій сцені.

Поява Емського указу, яким заборонялися, серед іншого, й українські спектаклі, змусила Кропивницького упродовж 5 років працювати в російських трупах, де зіграв "до 500 ролів на московській мові — від губернатора в "Птичках певчих" до Отелло".

Восени 1881 р. заборона на українські спектаклі була скасована, хоча "влаштування спеціально малоросійського театру і формування труп для виконання п’єс і сцен виключно на малоруському наріччі" не дозволялося. Та український театр почав діяти того ж таки року — в Кременчуці, де режисером і провідним актором у російській трупі працював Кропивницький. Він починає формувати новий український театр, гуртує довкола себе талановитих однодумців, ставить українські вистави, за якими люди стужилися за роки заборони.

Нова ера українського театру почалася з "Наталки Полтавки" Котляревського, яка пройшла з тріумфом. Театр також показував "Дай серцеві волю, заведе у неволю" М. Кропивницького, "Сватання на Гончарівці", "Шельменко-денщик" і "Щира любов" Г. Квітки-Основ’яненка, "Як ковбаса та чарка, то минеться й сварка" М. Старицького та інші українські п’єси.

На початку 1882 р. актори на чолі з Кропивницьким приїздять до Києва. 10 січня в театрі Бергоньє (тепер — Національний академічний театр російської драми імені Лесі Українки) спектаклем "Назар Стодоля" за Т.Шевченком розпочалися гастролі. В ролі Назара виступав М.Кропивницький. Саме цей спектакль вважається початком українського професійного театру.

Наприкінці жовтня 1882 р.Кропивницький у Єлисаветграді створює "Товариство акторів" — трупу, яка згодом стала славою і гордістю України упродовж багатьох десятиліть (більш відома як "театр корифеїв"). До трупи увійшли учні М.Кропивницького, згодом великі майстри української сцени — М.Садовський, М.Заньковецька, І. Загорський та інші. Приєдналися й П.Саксаганський, І.Карпенко-Карий, М. Садовська-Барілотті.

27 жовтня 1882 р. з постановки "Наталки Полтавки" розпочалася сценічна слава колективу. Вистави були дуже популярними, особливо серед української частини населення, що викликало занепокоєння влади: Київський генерал-губернатор О. Дрентельн заборонив виступи українських театральних колективів на території Київського генерал-губернаторства (Київська, Волинська та Подільська губернії), а також у Полтавській і Чернігівській губерніях, якими він тоді керував.

Кропивницький вирішує їхати до Санкт-Петербурга. Необхідні були великі гроші й офіційний дозвіл влади. На допомогу прийшов відомий український драматург Михайло Старицький. Він продає свій маєток і майже всі гроші вкладає у національний театр, котрий у серпні 1883 р. очолює. Кропивницький лишається режисером та актором.

Під керівництвом М.Старицького трупа відкриває сезон у Одесі, гастролює в Миколаєві, Єлисаветграді, Житомирі, Ростові-на-Дону, Воронежі та багатьох інших містах. Театр на той час уже має свої власні оркестр, декорації, гардероб. Творча співпраця Старицького і Кропивницького була вельми плідною, однак гастролі в Санкт-Петербурзі так і не відбулися. З різних причин стосунки між митцями загострилися, що й призвело до утворення у квітні 1885р. двох самостійних труп, точніше — двох професійних театрів. З Кропивницьким залишилися М. Заньковецька, М. Садовський, П. Саксаганський, Г. Затиркевич-Карпинська, М. Садовська-Барілотті, І. Загорський та інші. Колектив продовжив працювати.

У листопаді 1886 р. Кропивницький нарешті отримав дозвіл приїхати до Петербурга. Незадовго до цього столична преса вельми зневажливо писала про театр Кропивницького, називала його "мужицьким" та "хохлацьким". Але з перших спектаклів публіка була зачарована професійністю та талантом акторів. Найвідоміший театральний критик О.Суворін, наприклад, зазначив, що в театрі "є такі обдаровання, які були б першими на імператорських театрах" і що "Кропивницький не тільки незрівнянний актор, а й такий самий незрівнянний режисер".

Кропивницький і Заньковецька дістали запрошення служити в імператорському Александринському театрі. Але геніальні актори залишилися вірними українській сцені.

У 1880-1890 рр. М. Л.Кропивницький створив чотири високопрофесійні драматичні трупи, гастролював Україною, виступав сценах Варшави і Тбілісі, Вільнюса і Москви, Петербурга і Баку.

22 листопада 1896 р. в Одесі Кропивницький, "батько українського театру", як його називали, відзначав двадцятип’ятиріччя своєї театральної діяльності. Надійшли численні вітання від корифеїв світової сцени. Газети і журнали Києва, Харкова, Одеси, Львова, Петербурга, Москви, багатьох інших міст розмістили ювілейні публікації. Преса назвала ці дні "тижнем Кропивницького".

1890 р., в розквіті слави, М.Кропивницький оселився на мальовничому хуторі Затишок, "за 120 верст від Харкова і за 20 верст від повітового міста Куп’янська".

1902 р., здоров’я Марка Лукича погіршилось, і він уже не виступав постійно на сцені, надавши перевагу садові та обійстю. Господарем він був чудовим — за зразкове господарювання навіть був нагороджений бронзовою медаллю виставки у Куп’янську 1909 р. Приймав гостей — друзів та колег. Рибалив, фотографував, вечорами на фісгармонії виконував прелюди Й.-С.Баха. Словом, відпочивав душею і натхненно працював.

У Затишку митець написав понад двадцять п’єс: "Олеся", "Замулені джерела", "Титарівна" (за Шевченком), "Супротивні течії", "Розгардіяш", "Страчена сила" та інші. Перекладав українською Шекспіра, Мольєра, Гоголя. Гастролював. Виступав перед мешканцями навколишніх сіл із власними творами, поезіями Т. Шевченка, Л. Глібова, інших українських письменників. Організував у себе на хуторі початкову школу з українською мовою навчання. А ще — створив перший у Російській імперії дитячий театр.

13 березня 1910 р. М. Л.Кропивницький узяв участь у Шевченківському вечорі в Києві. Затим побував на такому ж вечорі в Єлисаветграді, на кілька днів заїхав до Бобринця, щоб зустрітися із земляками, потім — наприкінці березня — вирушив із трупою Колісниченка на гастролі до Одеси. Під час цих гастролей Кропивницький захворів. 21 квітня 1910 р., повертаючись до себе на хутір, Марко Лукич раптово помер у потязі від крововиливу в мозок.

Майже всі українські газети і журнали своїми публікаціями вшанували пам’ять великого майстра. Всі видатні митці України та інших країн відгукнулися на трагічну звістку. Так, Микола Міхновський зазначив, що "...помер не просто великий артист, який володів чарівним даром, помер національний письменник, національний діяч тої доби, коли бути національним діячем не багато хто відважувався..."

Поховано М. Л.Кропивницького в Харкові на старому цвинтарі, біля церкви Усікновення глави Івана Предтечі. 1914 р. на могилі митця встановлено погруддя роботи скульптора Ф.Балавенського. За радянських часів влада знищила цвинтар, розбивши на кістках "молодіжний парк", проте могила великого українського митця збереглася.

За кілька днів по смерті Марка Кропивницького, у квітні 1910 року, українська громадськість звернулася до Харківської міської думи з пропозицією встановити пам’ятник "батькові українського театру" в Театральному сквері м. Харкова, поруч із пам’ятниками Пушкіну й Гоголю. Газета "Южный край" оголосила збирання коштів на створення пам’ятника на могилі М. Л.Кропивницького. Через чотири роки він буде встановлений, утім Микола Вороний констатуватиме, що споруджено його переважно коштами і турботами родини великого майстра, і тільки незначна частина грошей передана приватними жертводавцями через редакцію "Южного края".

"Сумна доля здебільшого чекає наших національних діячів по їх смерті! Ще й досі багато у нас славних могил стоять неопоряджені, часом навіть без хрестів — занедбані, забуті невдячними потомками тих, хто весь свій хист, всі сили і життя поклали для добра рідної справи", — написав М. Вороний. Якими ж актуальними ці гіркі слова залишаються й донині!..

М. Л.Кропивницький належить до тих великих синів України, кого гідно пошановано. У липні 2016 р. обласний центр Кіровоград було перейменовано на місто Кропивницький. Ім’я Марка Кропивницького присвоєне Кіровоградському обласному академічному українському музично-драматичному театрові, Центральній бібліотеці в м. Миколаєві. Його ім’ям названі вулиці у Києві, Харкові, Кропивницькому та інших містах. На честь митця перейменоване і село, де він народився.

1982 р., за постановою ЮНЕСКО, 100-річчя від дня заснування М.Кропивницьким "театру корифеїв" відзначалося на міжнародному рівні.

Любий серцю Марка Кропивницького хутір Затишок, де він жив і творив упродовж двадцяти років, був свого часу приватними коштами відбудований, але нині знову занедбаний...

Підготувала Олена Бондаренко

Метки: видатні українці, Марко Кропивницький
 
08:05 22.05.2018
Олександр Кобиляков опубликовал запись в сообщество ≋ МУЗЫКА СЛОВ ≋

ЄДНАЙМОСЯ!

Вірші – рядками ляжуть на папір,

Вони розтоплять зачерствілі душі.

Я відчуваю ваш нестерпний біль,

І прошу, щоб не були ви байдужі!

Байдужість – робить з нації – рабів,

Руйнує нашу людяність та волю.

Це рай для окупантів та катів,

Що нищать українців та їх долю.

Є Ненька, і вона у нас одна,

Єдина в світі всім нам рідна мати.

Чому ж тоді байдужа нам вона,

Чи ми не здатні волю відстояти?

Чому на Богом даній нам землі

Керують чужоземці, олігархи,

А українці йдуть у холуї

На чужині нове життя шукати?

Терплячий та знедолений народ,

Прокинься, подивися – всі сміються…!

Щодня на сході гине патріот,

Ти все чекаєш – хмари розійдуться…

Скажи, де ще знайти такі слова,

Як пробудити зачерствілу душу?

В країні п’ятий рік іде війна,

Тим, хто забув – то нагадати мушу!

Єднайтеся, благаю – не мовчіть,

Бо в єдності є наша з вами сила!

Катів та окупантів проженіть,

Щоб панувала ненька-Україна!

© Олександр Кобиляков

Метки: патріотичні вірші, Олександр Кобиляков, вірші Кобиляков, вірш єднаймося
<< назад вперед >>
Мы — это то, что мы публикуем
Загружайте фото, видео, комментируйте.
Находите друзей и делитесь своими эмоциями.
Присоединяйтесь
RSS Олександр Тутешній
Войти
ONLINE.UA
Подписывайтесь, если вы настоящий ценитель
ONLINE.UA!
ДОБАВИТЬ В ЗАКЛАДКИ
Спасибо, но больше не показывайте мне это окно!