15:59 23.10.2018
Мария Соколенко опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

История происхождения кофе: как и когда кофе появился в Украине

Кофе полюбился давно и многим. Кому-то своей сладостью, кому-то горечью и кислинкой, кого-то он освежает и бодрит, а кого-то тонизирует. Увлекшись вкусовыми качествами и способом приготовления, человечество запуталось в самой истории появления кофе и уже попросту не может вспомнить, когда и кто впервые начал пить кофе в Европе. Херсонские земли сыграли свою роль в появлении ароматного напитка на современной территории Украины. Читайте полностью!


Читать далее...

Метки: кофе, Херсон, козаки, история кофе
 
15:44 23.10.2018
Ирина Кравец опубликовала запись в сообщество Эзотерика и мистика

Таинственные доисторические объекты

В мире существуют сотни таинственных мест и объектов, тайну которых ученые пытаются разгадать не один десяток лет. Каменные круги, плиты, божества, храмы – все эти вековые исторические ценности являются уникальными и дают нам возможность вернуться в прошлое – к истокам развития человеческой цивилизации.

Карнакские камни. Франция


Карнакские камни – коллекция, состоящая из более чем 3 тысяч стоящих камней, вокруг французского города Карнак в Бретани. Камни были установлены между 4500 и 3300 г. до н.э. Существует множество теорий о цели установки этих камней. Некоторые утверждают, что камни имеют отношение к астрономии и представляют собой обсерваторию. Другие ученые утверждают, что камни использовались в качестве примитивных сейсмических приборов, для определения землетрясений.

Моаи. Остров Пасхи


На острове Пасхи, на одном из самых удаленных населенных островов на Земле, находится одна из самых известных тайн мира. Гигантские каменные статуи (моаи) с острова Пасхи являются одной из самых популярных мировых достопримечательностей среди туристов. Историки-археологи теряются в гипотезах – с какой целью были созданы эти статуи и почему они оставлены незаконченными. Одина из самых диких теорий об острове Пасхи гласит, что остров на самом деле – пик подводной горы и представляет собой все, что осталось от погибшей цивилизации Му. Подробная информация об остров Пасхи и других загадочных местах на сайте Суржика Эдуарда.

Незаконченный обелиск. Асуан Египет


В древних карьерах, близ Асуана, располагается гигантский кусок камня, который был предназначен для создания обелиска. Обелиск не был завершен, вероятно, из-за трещин, которые образовались в каменных карьерах (некоторые считают, что работа по созданию обелиска была прервана насильственно). Огромные размеры этого обелиска впечатляют. Высота обелиска – 42 метра, вес – 1200 тонн. Для более яркого представления высоты обелиска – представьте себе 10-этажное здание. Для транспортировки такого объекта подойдет далеко не каждый кран. Как обелиск собирались транспортировать египтяне – загадка.

Антекера. Испания


Три наиболее важных дольмена (или проход курганов) в Испании – Куэва-де-Менга, Куэва-де-Вьера и Толос Эль-Ромерал – являются одними из крупнейших в мире. Крупнейшие камни, используемые в их конструкции, весят 180 тонн, и были перевезены с места, которое находится, по крайней мере, за милю отсюда. Уникальная конструкция была основана около 3700 г. до н.э. Многие стенки имеют антропоморфные иллюстрации.

Джгантия. Мальта


Джгантия представляет собой комплекс из двух мегалитических храмов на мальтийском острове Гозо. Каменные храмы были построены около 3600 года до н.э., что делает их второй старейшей религиозной структурой из когда-либо найденных, сразу после Гебекли Тепе. Следует иметь ввиду, что в это время еще не было никаких металлических инструментов и еще не было изобретено колесо. Считается, что Гжантия – это место культа плодородия, так как там были обнаружены фигурки и статуэтки, связанные с плодородием.

Каменные сферы. Коста-Рика


Коллекция, состоящая из более чем 200 каменных сфер, размером от нескольких сантиметров, до более 2 метров, была найдена в Коста-Рике. Сферы, как полагают, были вырезаны между 1500 и 500 г. до н.э. Более точная датировка – невозможна. Существует множество легенд, связанных с каменной коллекцией. Так, одна из них гласит, что они являются реликтами Атлантиды. Другая легенда говорит, что создатели обладали зельем, смягчающим скалу.

Главы Ольмеков. Мексика


Главы Ольмеков – коллекция, состоящая из 17 колоссальных голов, вырезанных из камня. Коллекция была создана приблизительно в 1500-1000 году до н.э., и весит каждая голова от шести до пятидесяти тонн. Каждая голова имеет вырезанный уникальный убор, из-за чего некоторые считают, что они были могущественными правителями ольмеков.

Памятник Йонагуни. Япония


В 1987 году была обнаружена группа подводных образований у побережья острова Йонагуни. Эти образования имеют плоские края, параллельные прямые углы и колонны. Область, на которой обнаружена конструкция, была сушей во время последнего ледникового периода: от 8 до 10 тысяч лет назад, поэтому если Йонагуни действительно был построен людьми, он является одним из самых древних строений на Земле.

Камбейский залив (Хамбхат). Индия


В 2001 году у побережья Индии, в Камбейском заливе, был найден затонувший город. Несколько искусственных структур были определены с использованием гидролокатора. Со дна были извлечены множество артефактов, среди которых глиняные черепки, статуэтки, украшения. Возможно, этот город существовал с 9500 г. до н э. Если он действительно существовал тогда, он на тысячи лет старше самого древнего города Индии – Варанаси.

Гебекли Тепе. Турция


Гебекли Тепе, считается одной из самых старейших религиозных структур, когда-либо найденных на планете. Считается, что структура появилась между 10000 и 9000 годами до н.э. На каменных сооружениях и столбах можно увидеть вырезанных хищных животных. Вес некоторых столбов достигает 20 тонн. Считается, что Гебекли Тепе был построен еще до появления сельского хозяйства, религии, письменности, колеса, керамики, одомашнивания животных. Как этот комплекс был построен – тайна, надежно охраняемая временем.

Метки: история, загадки, древность, необ"яснимое, об"екты
 
08:02 23.10.2018
Лариса Коляда опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

Чому в українській хаті не було підлоги, а була долівка

Чому в українській хаті не було підлоги, а була долівка

Як гарно писав про таку хату Олександр Довженко:

Мені жаль розлучатись з тобою. В тобі так гарно пахло давниною, рутою-м’ятою, любистком, і добра щедра піч твоя пахла стравами, печеним хлібом, сушеними яблуками і сухим насінням, зіллям, корінням. А в сінях пахло макухою, гнилими грушами і хомутом. У твої маленькі вікна так приязно заглядали сонце і соняшник, і всякі інші квіти, і зілля всякі пахучі.

Довгий час свого розвитку пройшла українська хата – від приземкуватої землянки до чепурної, що вчарувала увесь світ, оселі з білими стінами, вишневими садками, палахкучими рушниками на покуті, мальованими коминами і терпким запахом рути-м’яти на долівці.

Хата – то цілий світ українського селянина, наповнений значущими символами: Долівка зв’язувала його з Матір’ю-Землею, стіни захищали від ворога, дах – од негоди, а сволок – він нечистої сили.

Долівка

Земляна підлога, вимазана глиною; рідше – взагалі підлога. З глини були стіни, стеля, простінки, навіть підлога, яку тут називали долівкою (І.Сенченко);

Долівка українського житла аж до початку XX ст. була переважно глиняною. Збивали її переважно з червоної глини.

Щосуботи і перед святами «землю» змащували спеціальним розчином і, коли вона висихала, застеляли пахучим різнотрав’ям: татарським зіллям, м’ятою, чебрецем тощо, тому в оселі завжди стояв приємний запах трав. Для освітлення слугували посвіти, лучинки, світики, які встановлювалися навпроти печі.

Підлоги в хаті не було, земля також могла, на кожне свято, змащуватись “гівнічьком”, а довкола попід поріг, стіни, піч підводилося сажею рівним “пасочком” в 3-4 см.

Трійця

Число «3» традиційно стало складовою частиною символічного змісту хати. За вертикаллю житло ділиться на три частини. Три яруси житлового простору відігравали важливу символічну роль у взаємозв’язку обжитого простору з Всесвітом.

Верхній ярус житла – це зв’язок з небом, високою сферою світотворення. Сволок виконує роль охоронця оселі, лінії, на якій вона тримається та котру не сміють переступити злі духи.

Елементи середнього ярусу – стіни, двері, вікна, простінки – це проміжок між ідеалізованою небесною сферою та підземним світом. Вікна і двері виступали в ролі канатів спілкування людини з навколишнім світом, наділялися магічними властивостями оберегів житла.

Нижній ярус (долівка, підпіччя, призьба) – це поєднання з Матір’ю-Землею, нижнім світом творення. Межа світу наземного і підземного.

Призьба

Stitched Panorama

Призьба – зовнішня частина хати як невелике підвищення в її передній частині, не вище фундаменту чи підмурівки або дерев’яної підвалини. Її обмазували червоною глиною, яка символізувала очищувальну силу вогню.

До зими на призьбу ставили загату, для утеплення стін, а в теплі пори року використовували в інших корисних цілях: сушили цибулю, часник, мак, різне зілля, виставляли посуд, а в свята або в часини відпочинку застеляли домотканними доріжками і збиралися цілою родиною для розмов про життєві та господарські справи.

Спільне перебування родини на призьбі – ознака родинної злагоди. Призьбу завжди тримали в чистоті, постійно змащували глиною, дуже часто підводили червоною глиною – утворювалося кругом хати замкнене коло, що не впускало злих сил до середини.

Влітку хату старанно змащували коров’ячим послідом, розведеним водою, а взимку закладали снопами до вікон, аби в хаті було тепло. Якщо в сім’ї жили два або й три покоління, то в хатчині в запічку хтось із стареньких і жив, і спав. На сволоки клали завжди пахучі трави: васильки, капупер, материнку.

Німецький географ Йоган Георг Коль, перебуваючи в Україні 1838 року, писав:

Українці живуть в охайних, завше підтримуваних у чистоті хатах, які начебто усміхаються до тебе. Господині не задовольняються тим, що кожної суботи миють їх, як це роблять голландці, але ще й раз на два тижні білять житло. Від того хати в Україні виглядають вельми чепурними, немовби свіжовибілене полотно.

Українська хата, як правило, була розміщена до вулиці причілками, тому декоративно оздоблювалися і чола, де часто стріха завершувалася фігурною оздобою у формі кінської голови, вона вважалася оберегом від злих сил.

У деяких місцевостях на гребені з обох боків зустрічалося різьблене зображення змії, образ якої символізував вічність, мудрість і життя. Інколи чолові стріхи прикрашалися великими розетами – символом сонця, а також зображення птахів, квітів.

Джерело

Метки: Українська хата
 
19:24 22.10.2018
Лариса Коляда опубликовала запись

 
18:04 22.10.2018
Анастасия Бузько опубликовала запись в сообщество ≋ МУЗЫКА СЛОВ ≋

А возраст мужчины...

А возраст мужчины не так уж и важен,
Года дураку не добавят мозгов.
Трусливый с годами не станет отважным,
И щедрым не будет никто из жлобов.

Мужчина иль нет, не во времени дело
В сединах поверьте критериев нет.
Мужчиной надежным, уверенным, смелым
И мальчик быть может и старенький дед.

Мужчина — не в признаках пола первичных,
Не в бицепсах и не в щетине секрет.
Мужчина — в поступках. И мне безразлично
Наличие мышц и количество лет!
© Натали Амар

Метки: стихи, МС
 
13:01 22.10.2018
Лариса Коляда опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

Цитата дня

Світлина від Вікторії Іщенко.

Метки: цитата дня
 
23:34 21.10.2018
Яна Гордеенко опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

Наталя Могилевська Місяць

Метки: пісня, кліп
 
19:22 20.10.2018
Анастасия Бузько опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

Звени,бандура !

Очередной концерт абонемента «Звени, бандура!», состоявшийся в Большом зале Одесской филармонии, оказался необыкновенным. Обязывали две знаменательные даты — 105-летие Одесской национальной музыкальной Академии имени Антонины Неждановой и 30-летие класса бандуры.

Ведущими концерта были заслуженный работник культуры Украины Роман Бродавко и заслуженная артистка Украины Диана Малая. Сам Роман Исаакович, как известно, грешит стихосложением, и его перу принадлежат созданные совместно с одесским композитором Виктором Власовым песни для трио бандуристок «Мальвы» («Квiти надiї, сонячнi мальви вiчнi, мов перше кохання…»). Программу продолжили трио «Черноморочка» ОНМА, гости из Луцка, трио «Лелия», исполнившие фольклорные и авторские песни. Радовали слух и глаз лауреаты международных конкурсов Екатерина Мельниченко, Анастасия Парипа (девушка исполнила шуточную песню «Бабы в церкви»), Наталья Хомяк (исполнившая авангардное сочинение одесского композитора Юлии Гомельской «Мереживо живе»).


И все же бандуре подвластны и крупные формы. Вместе с камерным оркестром Одесской филармонии и муниципальным театром духовой музыки имени Александра Салика лауреат международных конкурсов, бандуристка Оксана Мельничук исполнила первую часть симфонии «Ноевы дни» композитора из Хмельницкого Виталия Самолюка, окончившего Одесскую консерваторию у Юлии Гомельской. Как рассказал композитор, Юлия Александровна в свое время поверила в него, дала крепкую профессиональную базу, а сейчас он работает концертмейстером в детской музыкальной школе Хмельницкого и пишет музыку для разных украинских исполнителей, также играет на клавишных в джазовом ансамбле (к этому его подтолкнуло знакомство с выдающимся одесским пианистом Сергеем Терентьевым). Виталием написаны кантаты на стихи Василя Стуса и Ивана Франко, романсы на стихи Ольги Дидусенко и его мамы, поэтессы Галины Виноградской. Сейчас композитор пишет Мессу для хора и камерного оркестра, которая, очевидно, будет впервые исполнена в скором времени в Хмельницком.

«Ноевы дни» — философское произведение, которое начинается с пугающей картины библейского потопа, сквозь волны оркестровых пассажей пробивается молящий голос бандуры, а стеклянный перезвон клавишного инструмента челесты (ее охотно использовал Чайковский) обещает прощение грехов человечества и благоденствие. Хотелось бы услышать произведение целиком!

«Тембр бандуры привносит национальный колорит и скрепляет все части, — отметил Виталий Самолюк. — В симфонии есть и архаика, и восточные мотивы, и современные ритмы. Это повод задуматься о судьбе человечества».

Всем советуем следить за афишами абонементных концертов (а бандуристки еще и потрясающе красивы!).

Автор — Ирэн Адлер, фото Владимира Андреева

Трио бандуристок "Лелия" (Луцк)
Трио бандуристок "Лелия" (Луцк)

Трио бандуристок "Черноморочка"
Трио бандуристок "Черноморочка"

Метки: украина, концерт, одесса, бандура
 
19:03 20.10.2018
Анастасия Бузько опубликовала запись в сообщество ≋ МУЗЫКА СЛОВ ≋

Счастье любит тишину

А счастье просто любит тишину,
Простые мелочи без пафоса и флирта,
Встречать вдвоем в одном окне весну,
И видеть, как играет в ней палитра.

Две чашки кофе, но возможно чай,
С жасмином, мятой, липой и корицей,
И тихое с порога:"Не скучай...",
"Я постараюсь скоро возвратиться!"

Искать на небе первую звезду,
И говорить друг с другом о насущном,
Ведь счастье просто любит тишину,
И счастье хочет быть кому-то нужным...

Метки: стихи, из инета, МС
 
12:14 20.10.2018
Лариса Коляда опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

Нобелянт із козацьким корінням

Є в українській мові слово капиця – ремінь, що зв’язує бияк з ціпилном, його ще величають «свіркою», «ріпицею». Не один козак мав славне прізвище – Капиця. Діди-прадіди Петра з шляхтичів Капиць-Милевських жили на Волині, там народився батько, з українських волинських дворян Стебницьких був рід матері Ольги Ієронімівни.
Петро побачив світ 8 липня 1894 р. у Кронштадті, куди доля закинула родину генерал-майора інженерного корпусу Леоніда Капиці. І хоч із гімназії Петро Капиця був виключений за неуспішність із латини, у 1918 році він закінчив Політехнічний інститут у Петрограді. 22-річним Капиця одружився з Надією Чорносвитовою. Наступного року молодята колисали сина Ієроніма, названого на честь діда по матері. Та 1919 рік виявився чорним: був розстріляний більшовиками батько Надії, Кирило Чорносвитов, депутат Державної Думи. Перед Новим роком від іспанки померли четверо рідних: батько Леонід Капиця, дворічний Ієронім, Надійка (двох днів від роду) та дружина Надія. Петро Леонідович гірко переживав втрату і, казав, що тільки мати повернула його до життя.
KustodiyevSemenov_KapitsaВосени 1921 р. скромняга Капиця зайшов до майстерні Бориса Кустодієва і запитав, чому він малює портрети знаменитостей і чому не зображує майбутніх світил. Кустодієв зобразив молодих учених, за що отримав мішок пшона та півня. Капиця (ліворуч) і Семенов (праворуч) – обидва стали лауреатами Нобелевської премії: Микола Семенов – у 1956 р., єдиний радянський лауреат в галузі хімії , а Петро Капиця – у 1978 р.
З великими труднощами Капиця домігся дозволу на наукове відрядження до Великобританії. Там його авторитет швидко зростав: у 1923 р. він став доктором наук і отримав престижну стипендію Максвелла; у 1924-му – призначення заступником директора Кавендишської лабораторії із магнітних досліджень під керівництвом Резерфорда. У 1928 р. відкрив закон Капиці, наступного року став членом Лондонського королівського товариства. У 1930-1934 рр. Петро Леонідович був директором лабораторії ім. Монда у Кембриджі, винайшов водневий зріджувач, оригінальну установку для зрідження гелію.
180px-Rutherford_crocodileВзаємовідносини Резерфорда та Капиці складалися важко, але з часом вони стали друзями і Резерфорд пробачив знамените прізвисько «крокодил», дане йому Капицею. Українець мав якості, що робили його надзвичайно цікавим у спілкуванні: вражаюча ерудиція, глибокі пізнання в літературі та мистецтві, живе почуттям гумору. У вільний час Петро Леонідович захоплювався шахами, вигравав першість графства Кембріджшир; любив майструвати домашні речі, меблі, ремонтувати старовинні годинники.
У жовтні 1926 р. в Парижі Капиця близько познайомився з дочкою академіка Олексія Крилова Анною. Через півроку 23-річна дівчина посватала Петра Капицю (старшого за неї на 10 років). Вони одружилися та прожили разом 57 років. Капиця купив невелику ділянку землі на Хантингтон-Роуд, де побудував дім за власним планом, сам змайстрував меблі. Тут народилися його сини Сергій та Андрій, відомі вчені. Перебуваючи в Кембриджі, Капиця любив водити мотоцикл, курити люльку, носити костюми з твіду. Свої англійські звички він зберіг на все життя. У Москві, поруч із Інститутом фізичних проблем, для нього був побудований котедж в англійському стилі. Одяг і тютюн він виписував з Англії. Відносини між Капицею та радянським урядом завжди були загадковими та незрозумілими. За час свого тринадцятирічного перебування в Англії Капиця кілька разів повертався в Радянський Союз разом із дружиною, щоб прочитати лекції, відвідати матір і провести канікули на курорті. Радянські офіційні особи неодноразово зверталися до нього з проханням залишитися на постійне проживання в СРСР. Петро Леонідович ставився з інтересом до таких пропозицій, але виставляв певні умови, зокрема свободу поїздок на Захід.
У 1929 р. Капиця став членом-кореспондентом Академії наук СРСР, консультантом Українського фізико-технічного інституту (УФТІ) у Харкові (саме в цьому закладі А. К.Вальтером, А.І.Лейпунським і К. Д.Синельниковим у 1935-1936 рр. було створено лінійний пришвидшувач електронів і здійснено перше експериментальне розщеплення атомного ядра).
Влітку 1934 Капиця разом з дружиною приїхали в Радянський Союз, але виявилося, що їх виїзні візи анульовані. Капиця був змушений залишитися на батьківщині, а його дружині дозволили повернутися в Англію до дітей. Капиця жив у Ленінграді разом із матір’ю у її двох кімнатах комуналки, де було багато мешканців, антисанітарія, таргани, черги в туалет. Часом відчай опановував ученим і він казав: «Мене можна заставити рити канали, будувати фортеці, можна взяти моє тіло, а дух ніхто не візьме. І якщо наді мною будуть знущатися, то я швидко покінчу рахунки з життям будь-яким шляхом, я швидше пущу собі пулю в лоб». Напади відчаю проходили, але доноси добродіїв залишалися, хоч Капиця любив говорити: «Єдине, чого я боюсь, – це лоскіт».
У 1935 р. Капиці запропонували стати директором новоствореного Інституту фізичних проблем Академії наук СРСР, але Капиця майже рік відмовлявся від пропонованого посту. Одразу після згоди вийшла урядова постанова, що передбачала сприятливі матеріальні умови для Капиці: квартира в центрі Москви з 5-7 кімнат, дача в Криму та персональний автомобіль. Сім’я Капиці оселилася на території інституту, в оселі з кількох кімнат; з холу якого сходи вели до кімнати нагорі. Наступного дня було опубліковано рішення уряду про створення Інституту фізичних проблем АН СРСР. Капицю терміново перевезли з готелю «Новомосковського» до люксу у «Метрополі». Резерфорд, змирившись із втратою свого співробітника, дозволив радянським властям купити обладнання лабораторії Капиці та відправити його морським шляхом до СРСР.
Після другої Світової війни його обрали своїм членом академії наук Данії, США, Індії. Коли ж ученого із світовим ім’ям хотіли залучити до створення атомної бомби, він відмовився й одразу став невиїзним, був усунений від усіх посад і 8 років перебував під домашнім арештом. Та упертюх продовжував наукову роботу на власній дачі. Хоч дача була власністю Петра Леонідовича, майно та меблі були державними, тому їх майже повністю вивезли. У грудні 1949 р. Капиця проігнорував запрошення на урочистості з нагоди ювілею Сталіна, за що його позбавили посади професора в МДУ.
Але світ не забував Петра Капицю: Польська академія наук, Шведська королівська АН обрали його своїм членом. У 1965 році Капиця отримав дозвіл на виїзд до Данії для отримання Міжнародної золотої медалі Нільса Бора. Там він відвідав наукові лабораторії і виступив з лекцією з фізики високих енергій. У 1969 р. учений разом із дружиною вперше відвідав Сполучені Штати. У той час було модно відмовлятися від премії Нобеля, або перераховувати премію у фонд держави. У 1978 році Петро Капиця отримав Нобелевську премію й нічого не віддав державі (поклав на своє ім’я в один із шведських банків).
За своє життя вчений написав більше 300 листів «у Кремль», чим врятував багатьох у роки сталінського терору. У 1972 р., коли влада ініціювала питання про виключення з АН Андрія Сахарова, проти виступив один тільки Капиця. Він сказав: «Аналогічний ганебний прецедент уже був. У 1933 р. фашисти виключили з Берлінськой академії наук Альберта Ейнштейна».
22 березня 1984 р Петро Леонідович відчув себе погано і його відвезли до лікарні, де діагностували інсульт. 8 квітня, не приходячи до свідомості, Капиця помер за три місяці до дев’яностоліття.

http://uahistory.com/topics/famous_people/1629

Метки: видатні люди, Петро Капиця
 
08:33 20.10.2018
Инна Ващенко опубликовала запись в сообщество ≋ МУЗЫКА СЛОВ ≋

Гость

… В мой дом постучали. Сказал я: «Войдите».
Старик на пороге — в лохмотья одетый.
— Ты кто? — говорю.
— Я твой ангел-хранитель.
Я слыхивал много про все твои беды.
… — Проваливай к черту! Плевать, что ты босый!
Я не подаю ни на хлеб, ни на воду!
А он мне в ответ: «Да, вернется, не бойся,
Сама прибежит, не пройдет и полгода».
… Я замер, кольнуло у левого бока:
«Откуда ты знаешь об этом, убогий?
А он подмигнул мне: «Убогий — от Бога!
А Богу известны все наши дороги.
… Ты матери чаще звонил бы, а то ведь,
Она до весны не дотянет двух суток.
И надо бы как-то отца подготовить
К тому, чтобы он не лишился рассудка.
… Впервые в коленях почувствовал дрожь я,
Схватил старика за грудки, обезумев.
«Нельзя изменить, есть на все воля Божья, —
Хрипел он чуть слышно сквозь черные зубы.
… Я сел у камина, налил ему выпить
И хлеб покромсал и кусок буженины.
Он ел, не спеша, а потом руки вытер
О черные с блеском от грязи штанины.
… И вышел за дверь, но я вслед ему крикнул:
«Я думал, что ангелов делают белых!
И, если ты ангел, то где твои крылья?»
Старик усмехнулся: «Я отдал тебе их».

Метки: стихи, МС
 
17:01 19.10.2018
Лариса Коляда опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

Сергій Рахманінов

18 жовтня 1893 р. у Київському оперному театрі Сергій Рахманінов диригував своєю першою оперою «Алеко» (дипломна робота).
Цього ж року Рахманінов видав романси за творами Тараса Шевченка у вільному перекладі Олексія Плещеєва — «Дума» й «Полюбила я на печаль свою». Менш відомою є обробка Сергія Рахманінова української народної пісні «Чоботи» для хору а капела. Ця обробка так і не була видана, її рукопис залишається в архіві у Москві.
У 1910 році С. Рахманінов був відряджений Імператорським російським музичним товариством до Києва для ознайомлення зі станом справ у Київському музичному училищі. У своєму листі Головній дирекції ІРМТ від 19 квітня 1910 р. Рахманінов зазначав: «Оскільки моя поїздка до Києва була пов’язана з клопотанням Київського училища про перейменування в консерваторію, то одразу ж додам, що я вважаю це клопотання цілком виправданим і сам охоче до нього приєднуюся… Постановка справи в училищі таку реформу виправдовує»
У 1913 р. музичне училище було реформоване у консерваторію.

Меморіальна дошка Сергію Рахманінову в приміщенні Київської консерваторії.
Головне зображення: Худ. Костянтин Сомов. Портрет С. Рахманінова. 1925 р.

UAHistory

Метки: видатні люди, Сергій Рахманінов
 
08:12 19.10.2018
Лариса Коляда опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

Цитата дня

Метки: цитата дня
 
20:59 18.10.2018
Ирина Кравец опубликовала запись в сообщество Эзотерика и мистика

Правда о зомби

Колдовской культ Вуду и сегодня практикуется на Карибских островах. Именно с ним связан термин «Зомби», означающий на языках банту «душа мертвеца». Считается, что магия Вуду может воскрешать покойников, превращая их в рабов живых.

Первый раз термин «зомби» в литературных произведениях Европы появился в 1929 году. Уильям Сибрук, репортер издания «Нью-Йорк Таймс», в «Острове магии» описывает быт гаитянских аборигенов, останавливаясь достаточно подробно на культе Вуду. Он уверял, что за ритуалом создания зомби наблюдал лично.



Кинематограф не пропустил интересную тему, и в 1932-ом на экраны выходит фильм ужасов «Белый зомби». 1968 год можно назвать революцией в этом жанре: выход полнометражной киноленты Дж.Ромеро «Ночь живых мертвецов» стал поворотным. Не зря режиссера признают «отцом» кинофильмов о зомби. Хотя съемки проводились в черно-белом цвете, сцены насилия и каннибализма были настолько реалистичны, что критики хотели вообще запретить фильм-хоррор. Сегодня же фильмы про зомбидостаточно популярны среди киноманов, так как многие любят пощекотать нервишки, именно для таких зрителей портал KINOTOP собрал огромную базу кинофильмов данной тематики.


Официально зарегистрированным стало зомбирование Клэрвиуса Нарцисса. В 1962-ом, в апреле у Коэрвиуса произошел крупный скандал с братом, через некоторое время после этого мужчина с высокой температурой поступает в больницу. Лечение не помогает, он умирает. Сутки спустя К.Нарцисс был погребен недалеко от родного города, при этом присутствовало немало людей. Прошло 16 лет и Клэрвиус... вернулся домой. Он поведал, что все эти долгие годы был рабом колдуна, но практически ничего не помнит. Избавиться от колдовства помог уход мага в мир иной. Выяснилось, что родной брат «заказал» ему Клэрвиуса.


В США имеется план CONOP 8888, где представлен подробный инструктаж Стратегическому командованию при наступлении зомбиапокалипсиса. В этом документе расписываются поэтапно шаги по нивелированию угрозы и уничтожению зомби, а также – по защите гражданских лиц.


В некотором роде пионером в литературе по этой теме, можно считать английскую писательницу М.Шелли с ее романом «Франкенштейн» (1818г.). Сотворенный из тел мертвецов персонаж одномоментно и мертв, и жив, то есть – зомби.


Когда было открыто электричество, некоторые ученые посчитали, что разрядами электрического тока можно оживить мертвого человека. Прототип Франкенштейна Джованни Альдини проводил эксперименты, в ходе которых пропусках электроток через трупы. В Лондоне 18.01.1803г. состоялась шокирующая публичная демонстрация тока на труп. К купленному после казни телу убийцы Дж.Форстера были присоединены полюса аккумулятора напряжением 120 вольт. Очевидец этого представления писал, что под действием тока труп начал «дышать», открылись глаза и начали шевелиться губы. Жуткое гримасничанье трупа привело в шок присутствующих, помощник испытателя даже потерял сознание и потом находился на грани умопомешательства несколько дней.


Разработано самое настоящее руководство, как выжить при эпидемии вируса зомби. Оно было написано в 2003-ем американским писателем Максом Бруксом. Можно уверенно говорить, что это явление наблюдается в реальности: поселяясь в теле хозяина, некоторые паразиты начинают управлять им. К примеру гриб-паразит кордицепс, управляет своим хозяином – муравьем. После заражения спорами гриба насекомое покидает муравейник, поднимается на 0,3 метра и прикрепляется к листу ближнего растения. После неминуемой смерти муравья кордицепс прорастает сквозь его тело, пользуясь им как инкубатором, а панцирь насекомого становится его защитой.
Интересные факты о зомби


Исследователи серьезно озабочены приходом эпидемии зомби-вируса, который может появиться в ходе мутирования вируса гриппа с бешенством, провоцирующим каннибализм. Само собой, пораженные этим вирусом люди не станут бессмертными мертвецами, но напасть и покусать себе подобных, инфицировав их, способны.

Темой зомби живо интересуется молодежь, что вылилось в развлекательные шествия раскрашенных под зомби молодых людей. Впервые подобный парад зомби прошел в Калифорнии, в Сакраменто 10.08. 2001 года.

Метки: мистика, загадки, неизведанное
 
20:52 18.10.2018
Ирина Кравец опубликовала запись в сообщество ≋ МУЗЫКА СЛОВ ≋

Лишь ОДНА...

Все женщины прекрасны для мужчины,
И в этом, право, истина видна…
Но есть среди прекрасной половины,
У каждого мужчины, лишь ОДНА!

Которой, он прощает все капризы,
Которая пьянит хмельней вина…
И пусть она всегда ларец с сюрпризом,
Прекрасней всех прекрасных, лишь ОНА!

Она его утешит и согреет,
Она всегда во всем его поймёт.
И за собой увлечь его сумеет,
И безрассудно вслед ЗА НИМ ПОЙДЕТ!

Все женщины прекрасны для мужчины,
Все женщины прекрасны, но Она…
Среди прекрасной женской половины,
У каждого мужчины, лишь ОДНА

Метки: стихи, МС, владлен краснопольский
 
17:53 17.10.2018
Лариса Коляда опубликовала запись

 
15:22 17.10.2018
Ирина Кравец опубликовала запись в сообщество ≋ МУЗЫКА СЛОВ ≋

Уходит Время...

Уходит Время, нам меняя внешность:
Лицо, улыбку... даже взгляд.
А что поделать? Это неизбежно...
Нам юность не вернуть назад.
И строчка в паспорте не будет нам помехой,
О ней мы позабудем навсегда.
Побольше шуток, радости и смеха.
Поменьше думать, как бегут года!
Не остановим мы теченье жизни.
Увы, но не подвластно это нам...
Но всё равно!
Не прибавляйте годы к Жизни.
А прибавляйте Жизнь к годам!
Как быстро жизнь проносится, друзья!
Мелькают годы, месяцы, недели.
Вот детство, юность, вот работа и семья...
Несётся время вскачь на карусели.
Мы на скаку и дышим, и живём,
Нет времени на то,чтоб оглянуться.
И каждый новый день с надеждой ждём.
А дни бегут,им больше не вернуться.
Когда-то я не знала про покой,
Была совсем молоденькой девчонкой.
Казалось, буду вечно молодой.
А старость обойдёт чужой сторонкой.
И вот уже давно растаял след
Беспечного, заливистого детства.
Остался шлейф из радостей и бед-
От этого мне никуда не деться.
А жизни карусель из года в год
Вращается быстрее и быстрее.
И вместе с ней, за оборотом оборот,
Становимся мы старше и мудрее.
Пульс жизни! Ты стучи, не уставай,
Не замедляй свой стук ни на секунду.
Крутись, старушка карусель, давай!
Тобой, как чудом, наслаждаться буду!!!

ВАЛЕНТИНА ПОЛЯКОВА

Метки: стихи, МС
 
10:20 17.10.2018
Vasiliy MOSCALenko опубликовал запись в сообщество з Україною в серці

Проблеми Української Мови | Дизель шоу

Наверное, это уже баян, но такой прикольный....иногда пересматриваю и не могу сдержать улыбки каждый раз))

Метки: юмор, украина, дизель шоу
<< назад вперед >>
Мы — это то, что мы публикуем
Загружайте фото, видео, комментируйте.
Находите друзей и делитесь своими эмоциями.
Присоединяйтесь
RSS Олександр Тутешній
Войти