11:06 18.08.2018
Лариса Коляда опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

20 цитат унікального психолога Олександра Свіяша

Чудовий психолог, цитати якого ми підібрали сьогодні,відомий багатьом. Всерйоз прочитавши всього лише витяги з роздумів Олександра Григоровича Свіяша, можна дійсно оцінювати це заняття як індивідуальний психоаналіз, а при вдалому збігу обставин, і як психотерапію.

♦ Хто сказав, що людина обов’язково повинна мати сім’ю? Це міф і не більше того. Набагато краще виглядає щасливий холостяк, ніж нещасна пара, в якій кожен сам мучиться і одне одного мучить.

♦ Ви весь час будете отримувати те, що засуджуєте, з чим боретеся. І так буде тривати до тих пір, поки ви не зміните своє ставлення до людей або обставин, дозвольте їм бути такими, якими вони є в реальності, а не такими, якими ви б хотіли їх бачити. Тобто, змінюватися потрібно саме вам, а не іншим людям.

♦ Якщо у тебе виникла любов до якоїсь людини, вона вам нічого не повинна!

♦ Відчуй себе сьогодні тим, ким хочеш стати завтра.

♦ Чоловік ображається на дружину, тому що він думав, що вона здогадається, що йому завтра знадобиться біла сорочка. Дружина ображається на чоловіка, бо вона думала, що він здогадається купити їй квітів. Дитина ображається на батьків, тому що вони повинні були здогадатися, що їй потрібен новий конструктор, і т. д. Тобто спочатку ми придумуємо, як повинні вести себе інші люди. Потім переконуємося, що вони себе так не поводять. І ображаємося на них за це. Це нормально, адже в божевільні ще й не те буває.

♦ Кожна людина вигадує собі свій набір недоліків, а потім десятиліттями побивається з цього приводу. Ну що ж, теж заняття.

♦ Змінити можна тільки себе, але хто ж з цим погодиться? Набагато звичніше засудити оточуючих і кинутися в бій за їх удосконалення.

♦ Якщо ваш «опонент» знаходить спосіб дістати вас, то ви повинні бути йому вдячні, тому що він намацав саме ту цінність, якій ви надаєте надлишкове значення! Тому будь-який скандал – це добре! Фактично це безкоштовна діагностика ваших ідеалізацій! І не тільки діагностика, а й лікування.

♦ Дайте коханому (чи коханій) гуляти на максимально довгому повідку – він найміцніший.

♦ Якщо намагатися зрозуміти сенс подій, що відбуваються з вами, то можна швидко опинитися на прийомі у психіатра.

♦ Наш організм – смітник для емоційних покидьків. Він як може засвоює і бореться з ними, а потім здається. Захворювання є формою протесту організму проти того, що ви влаштували з нього смітник.

♦ Життя не може бути ні справедливим, ні несправедливим, оскільки все в ньому має причини і наслідки.

♦ Наш дух визначає наше буття. Здоров’я в голові, а не в аптеці!

♦ Будь-яка ситуація – це не привід для переживань, а всього лише привід для роздумів про причини подій, що відбуваються.

♦ Подобатися всім – завдання практично нездійсненне. Принаймі, при житті.

♦ «Не осуджувати» зовсім не означає, що ви повинні ставати таким, як та людина, яка вам не подобається.

♦ Ви можете залишатися таким, як вам хочеться, але важливо вміти не впадати в довгі переживання, якщо щось не збігається з вашими очікуваннями.

♦ Любов – субстанція, при наявності якої абсолютно не страшно наступити на горло власному егоїзму, а навіть, навпаки, приємно.

♦ Життя підбирає людей в сімейні пари таким чином, щоб кожен з подружжя руйнував цінності, яким надає надмірне значення інший член подружжя.

♦ Зазвичай, ми швидко забуваємо про свої успіхи і концентруємося на невдачах. Це неправильно, потрібно завжди пам’ятати про свої досягнення – вони дають нам сили для взяття нових рубежів.

♦ Якщо на вашому вікні вивіска: «Життя – це боротьба» або «Мені ніколи не знайти мого єдиного», вам люб’язно організують таке життя, про яке ви заявили.

http://www.tutkatamka.com.ua/nathnennya/psihologiya/20-citat-unikalnogo-psixologa-oleksandra-sviyasha/

Метки: 20 цитат
 
09:40 18.08.2018
Лариса Коляда опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

18 серпня: це цікаво знати

Кохання окрилює, але янголом не робить.
Юрій МЕЛІХОВ

У дохристиянські часи у ці дні наші предки запалювали перше осіннє вогнище. Під час таких свят, вшановуючи домашнє вогнище, обмазували, білили і розмальовували піч та комин. А молодь на гуляннях влаштовувала жартівливі похорони мухам, комарам та іншим комахам.

У народі в цей день вшановується пам'ять святого Євстигнія. У минулі часи на Євстигнія їли сиру цибулю з хлібом, сіллю і квасом, від чого були здоровими. А у кімнатах розвішували зв'язки цибулі — щоб повітря очищалось. У давнину у цей день визначали погоду на грудень: «Який Євстигній — такий і грудень».

Щодо погоди підмічали: "Блідий Місяць на негоду – чистий і яскравий на хорошу погоду.

За церковним календарем, 18 серпня відзначають Передсвято Преображення Господнього, а також вшановують мученика Євстигнія, преподобного Іова, священномучеників Анфіса і Фавія, мученика Понтія Римлянина, праведницю Нонну.

Іменинниками 18 серпня є:

Євстигній, Іов, Нонна, Григорій.

18 серпня народились:

1836 — Олександр Кониський, український перекладач, письменник, видавець, педагог, громадський діяч. Автор слів пісні «Молитва за Україну».

Чи знаєте ви, що:

Пам’ятник посмішці. У Львові на вулиці Вірменський знаходиться єдиний у світі пам’ятник Посмішці. Відкритий у 2001 році, пам'ятник замінюють кожні сім років, і теперішній стоїть з 2008 року. Це робота львівського скульптора і карикатуриста Олега Дергачова. Пам'ятник Посмішці — чарівна риба. За словами автора, це натяк на те, що посмішку у наш час майже поховано: всюди хаос та сумні події. Треба вчитися радіти.

Одна з найменших трамвайних систем у світі. Трамвайна система селища Молочне (АР Крим) довжиною 1480 м, є не тільки найменшою в Україні та на пострадянському просторі, а також однією з найменших у світі трамвайних систем. Вона була створена пансіонатом «Берег» для перевезення відпочиваючих, однак трамваєм користуються всі бажаючі. Таким чином, він є повноцінним громадським транспортом.

В Україні є шведське село. На території України існує єдине шведське поселення – в селі Зміївка Херсонської області. Це поселення нині відоме в Швеції як „Гаммальсвенскбю” (тобто „Старе шведське село”). Воно було засновано в 1782 році після того, як туди прибули шведські поселенці, депортовані Катериною ІІ з острова Даго (нині – естонський острів Хіюмаа) на щойно завойовані Російською імперією землі. На сьогодні населення села шведського походження складає 120 чоловік. Граматика і словоформи шведської мови, якою вони говорять, збереглися на рівні 18-го сторіччя.

«Рідна країна»

Метки: Календар
 
19:38 17.08.2018
Ирина Кравец опубликовала запись в сообщество ≋ МУЗЫКА СЛОВ ≋

Я тебя хочу...

. Я тебя хочу...очень....до слез,до мороза по кожи.

До искусанных губ, до скулящей от боли тоски…
Но живу как жила, улыбаюсь случайным прохожим,
И мечтаю – несбыточно – просто коснуться руки.

Я хочу тебя так, будто жизни осталось – неделя.
Будто несколько дней – и уже ничего не успеть.
Я с ума не сошла, просто нервы давно на пределе,
Легче вспыхнуть – и в пепел, чем долго, мучительно тлеть.

Я хочу тебя, я по тебе невозможно скучаю,
А тоска изнутри разъедает похлеще любой кислоты.
Каждый вечер свиданья во сне я тебе назначаю,
За пятнадцать минут до рассвета, у пятой звезды…

Приходи, нам обоим, обоим нужна эта встреча!..
Дай мне шанс рассказать тебе то, что нет силы скрывать.
Я хочу тебя очень. От этого время не лечит.
Только я и сама ничего не хочу забывать...

Метки: стихи, МС, Дана Ден
 
18:00 17.08.2018
Мария Соколенко опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

Патриотизм украинцев: социологи опубликовали неожиданные показатели

Патриотизм украинцев: социологи опубликовали неожиданные показатели

Новости Украины:Большинство жителей украинских городов-миллионников считают себя патриотами.


Читать далее...

Метки: новости украины, патриотизм, день независимости, соцопрос, патриоты
 
12:09 17.08.2018
Лариса Коляда опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

Усмішка

Світлина від Баба і кіт.

Метки: усмішка
 
10:32 17.08.2018
Лариса Коляда опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

Цікаві і незвичні звичаї українського подружжя

© forum.vinograd.info

Ви чули про щорічні ярмарки на дівчат; про ідентифікацію жінки “не людиною”, можливість дружини отримати право голосу на громадських зборах, забравши його у свого ж чоловіка …? Минуле повсякдення українців рясніє всякими диковинками й цікавинками. Про деякі з тих, що побутували у подружньому житті українців, читайте тут.

1. Батьки домовилися – діти виконують

Наприкінці ХVІ ст. серед українців побутував так званий “заговор малолітніх”. Згідно з ним, батьки неповнолітніх дітей домовлялися про їхнє майбутнє одруження. Угода передбачала й розмір посагу/віна, а порушення її супроводжувалося значною матеріальною компенсацією.

2. Жінка робить – чоловік розплачується

Ще у ХVІІІ ст. чоловіків вважали відповідальними за поведінку своїх дружин, тому за порушення останніх карали саме їх (чоловіків).

3. Ярмарки для нежонатих

На бойківсько-гуцульському пограниччі та серед українців Закарпаття вкінці ХІХ – на поч. ХХ ст. спостерігався звичай проведення щорічних весняних ярмарків на дівчат. Суть його полягала у тому, що дівчата, разом з матерями, і хлопці шлюбного віку сходились на ярмарок. Перші причепурювалися якнайкраще і ставали рядами, а парубки ходили, зупинялись біля тієї, що сподобалась та заводили розмову, виходячи з гурту. Частіше всього такі розмови завершувались вінчанням. При цьому парубки дуже часто були немісцеві.

Пимоненко М. Ідилія

4. Жінка – не людина

У бойків і гуцулів жінку не вважали рівноцінною чоловікові: вона повинна була йти чи їхати на возі позаду нього; йти пішки, коли чоловік їхав збоку на коні; тягар частіше всього несла жінка. Й досі де-не-де на Бойківщині можна зустріти наступну ідентифікацію: коли питають про стать дітей, то кажуть: “дівка чи дитина”; коли говорять про дорослих, то – “жінка чи людина”.

5. Право вибору на Полтавщині

На рубежі ХІХ-ХХ ст. дівчата Полтавщини та Чернігівщини мали юридичне право самі обирати чоловіка, без тиску батьків: вони могли звертатись до суду за дозволом на укладення шлюбу.

6. Поділ майна

Не зважаючи на становище жінки у сім’ї, вона завжди мала частину майна, яке належало виключно їй. Це була материзна – її весільний посаг, що міг включати не тільки “скриню” (одяг, рушники, хустки тощо), а й худобу та ґрунт.

7. Житлові питання

Частіше всього українська жінка переходила жити в дім до чоловіка.

8. Молодість проходила дуже швидко

Через постійне народження дітей, важку фізичну працю, уже в 30-35 років жінки виглядали старими, буквально “чорніли”.

Пимоненко М. З лісу

9. Б’є – отже любить

Суспільство ХІХ – поч. ХХ ст. не засуджувало “повсякденне “обґрунтоване” насильство чоловіка над жінкою”.

10. Сімейні проблеми вирішували усією громадою

Бували випадки, коли громада передавала право участі у сільських зборах дружині, виявляючи таким чином зневагу до чоловіка-пияка чи марнотратника.

11. Про зраду

Позашлюбні стосунки чоловіка не були чимось надзвичайним. Натомість позашлюбні стосунки жінки одразу ж засуджувались. Проте й вони зустрічались, зокрема, на Наддніпрянщині наприкінці 1920-х рр. такі стосунки мали 7,8% селянок.

http://www.tutkatamka.com.ua/cikavinki/cikavi-i-nezvichni-zvicha%D1%97-ukra%D1%97nskogo-podruzhzhya/

Метки: Цікаві і незвичні звичаї українського подружжя
 
10:05 17.08.2018
Лариса Коляда опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

Найвеселіший письменник Всеволод Нестайко

Народився Всеволод Зіновійович Нестайко 30 січня 1930 року в м. Бердичеві на Житомирщині. Його батьки – лід і полум’я: тато – син греко-католицького священика, січовий стрілець, пізніше боєць Української Галицької армії, знав п’ять мов, був на дипломатичній роботі; мама – викладач російської словесності, сестра милосердя в Російській імператорській армії.
Сам великий анекдотчик згадував, що з’явився у перерві між читанням Ремарка: «Акушер, старий єврей, каже: «Мадам! У вас, здається, з’явився письменник!» І з пологового будинку мене перевезли на вулицю Пушкіна».
200px-Obl_toro_1Про своє дитинство письменник розповідав: “…Я чомусь згадую самотність. Так уже склалося. Тата свого я не пам’ятаю. Скільки не напружую пам’ять – згадую лише цукерки, якими він мене частував у той вечір, коли прощався з нами… І ще згадую цирк і фокусницю Клео Доротті… Це було в Харкові. Мама повела мене й сестру в цирк, що трохи розрадити після того. як тато поїхав. Згодом виявилося, що поїхав назавжди”. Він загинув у 1933 році в радянському концтаборі.
Рятуючись від голоду, в 1933 році мама – вчителька з двома дітьми переїхала в Київ, де мешкала її сестра, і почала викладати російську мову та літературу в 56-ій школі. Саме з цих років Всеволоду і запам’яталась самотність: хворобливого хлопчика («мабуть, немає такої дитячої хвороби, окрім рахіту, якою б не хворів у дитинстві») мама зачиняла дома, а сама бігла на роботу.
У 1941 р. хлопчик звідав страшні будні війни, окупації, два довгих дитячих роки поневірянь, голоду, страху облав і неволі. Про це він розповідав: «Ми не змогли виїхати, бо я знову захворів. Мамине серце розривалося навпіл. У Москві була моя сестра, що вчилася там, в інституті. Два роки ми нічого про неї не знали. Навчання продовжував у підпільній школі, які організувала мама для дітей. Згадує письменник і націлений у нього чорний отвір дула німецького автомата на Куренівці, де на старому закинутому кладовищі з іншими хлопчиками рвав горіхи. «Жартівливому бистроокому Павлуші куля пробила скроню – він саме повернувся до мене, хотів щось сказати. Тільки вбивши Павлушу, німець побачив, що то хлопець, дитина. І в мене вже не вистрелив. Ніколи було, поспішав…». Після війни, простудіював самостійно дев’ятий клас, склав екстерном екзамени і закінчив школу зі срібною медаллю (була одна четвірка з фізики).
«Я не зогледівся, як несподівано виріс. Витягнувся майже під два метри, і ото дивина — перестав бути рудим. І раптом збагнув, що даремно поспішав вирости, що дитинство — найпрекрасніша, найщасливіша пора людського життя. І так мені захотілося повернутися назад! Назад — у дитинство. Та нема у часу дороги назад. Час іде тільки вперед…»
200px-Obl_toro_3З 1947 року Всеволод Нестайко навчався на філологічному факультеті Київського університету. У 1952 році закінчив виш, почав працювати в журналі «Барвінок». Пізніше він – редактор видавництва «Молодь», з 1957 року по 1987 рік 30 років! – редактор у видавництві «Веселка». Був дуже вимогливим до себе і до інших. Якщо раптом проскакувала помилка, приходив із київським тортом, схилявся перед редактором і казав: більше ніколи.
Перше оповідання В. Нестайка для дітей побачило світ у 1954 році в журналі «Барвінок». Цього ж року одружився з молодшою на рік філологінею Світланою. Знайшлася у них донечка Ольга – майбутній філолог. Мешкали у Києві на Дружби Народів, згодом на Шовковичній.
Перша збірка «Шурка і Шурко» вийшла 1956 року. Відтоді автор написав чимало цікавих і дотепних книжок для дітей. Розповідаючи про своє бажання стати дитячим письменником, Всеволод Нестайко зазначив: «Всі болі розтоптаного війною мого дитинства викликали жагуче бажання знову повернутися в те дитинство і спробувати пережити його по-іншому, по-новому, не так, як жилося, а так, як мріялося, – сонячно, весело, цікаво, з пригодами не трагічними, а комічними, радісними, щасливими».
Якось Михайло Слабошпицький поцікавився, чому Нестайко над усім сміється, чи немає нічого святого. «А як розібратися, що святе? Хіба наші діти», — почув у відповідь.
У 33 роки в Ірпені при вині та шашликах гусар, який випити любив, але ніколи на чотирьох не ходив, подарував світові найкращий український дитячий роман «Тореадори з Васюківки».

Телефільм, створений за повістю «Тореадори з Васюківки», здобув «Гран-Прі» на Міжнародного кінофестивалі у Мюнхені (1968), на Міжнародному фестивалі в Алегзандрії (Австралія) – головну премію (1969); кінофільм «Одиниця з «обманом» (за однойменною повістю) отримав премію на Всесоюзному кінофестивалі в Києві (1984) і спеціальний приз на Міжнародному фестивалі у Габрово (1985). Всеволод Нестайко написав понад 30 книжок для дітей, виходив накладами 30–50 тисяч примірників, отримував великі гонорари.
knigi
У 1979 році книжка «Тореадори з Васюківки» внесена до Особливого Почесного списку Г.-Х. Андерсена як один із видатних творів сучасної літератури для дітей. «Це високомистецький посібник із відновлення людської подоби в одному окремо взятому читачеві. І поки хоч одна людина буде прагнути ввійти в царство Боже й нестерпно сумуватиме за власною дитинністю, чистотою й відкритістю, книжку Нестайка будуть читати.».
Дитяча бібліотека міста Дружківка (під Краматорськом на Донеччині) за рішенням самих дітей носить ім’я Всеволода Нестайка.
Останні місяці 84-річний письменник не виходив із дому, хворів на цукровий діабет, осліп.
16 серпня 2014 р. сонячний майстер мусив померти. У царство тіней Всеволода Зіновійовича Нестайка проводжали: 83-річна вдова Світлана Пилипівна, 60-річна донька Ольга, двоє чорнявих онуків — Антон, 30 років, та на два роки молодший Андрій, який приїхав із зони АТО. Поховали Всеволода Зиновійовича на Байковому цвинтарі біля письменника Віктора Баранова.

http://uahistory.com/topics/famous_people/3810

Метки: письменник, Всеволод Нестайко
 
09:12 17.08.2018
Ирина Кравец опубликовала запись в сообщество ≋ МУЗЫКА СЛОВ ≋

Давай с тобой сбежим

Давай с тобой сбежим в другую жизнь,
В иное измерение уйдём
Где никого…. Там благодать и тишь
И мы там будем только лишь вдвоём.

Там круглый год одно лишь только лето,
Повсюду там прекрасные сады.
Не будет там «когда-то, где-то, с кем-то»,
А будет лишь единственное – МЫ…

Давай сейчас сбежим в иную жизнь.
Пробудем там одну — другую вечность,
Чтоб души наши там в одну слились
И всюду мы бы были только вместе.
Александр Майский
Метки: мс.стихи
 
09:01 17.08.2018
Мария Соколенко опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

"Его всегда беспокоило хамство в людях": интервью с мамой Кузьмы Скрябина

Ольга Кузьменко рассказывает о том, на какой музыке рос Андрей Кузьменко, и как она относится к акциям в честь его памяти

Андрей "Кузьма" Кузьменко, лидер группы "Скрябин". Фото: архивАндрей "Кузьма" Кузьменко, лидер группы "Скрябин". Фото: архив


Читать далее...

Метки: музыканты, Скрябин, Кузьма, Кузьменко
 
07:38 17.08.2018
Лариса Коляда опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

17 серпня: це цікаво знати

"Ой у лузі червона калина похилилася, Чогось наша Україна зажурилася. А ми тую червону калину підіймемо, А ми ж свою славну Україну розвеселимо".
Гімн Українських Січових Стрільців

У народі 17 серпня вшановували Євдокію (Явдоху). Дощі у цей час ідуть серед білого дня, без блискавок і грому. По цьому дню судили про майбутній листопад: "Яка Явдоха — такий листопад". Якщо день погожий, ясний, то і листопад буде погожим, а якщо похмуро і дощ іде — бути йому сірим і туманним.

За церковним календарем 17 серпня вшановують день пам’яті преподобної мучениці Євдокії та Семи отроків в Ефесі, преподобну мученицю Євдокію, мученика Елевферія.

Іменинниками 17 серпня є:

Денис, Іван, Євдокія, Максиміліан.

17 серпня народилися:

1919 — Іван Жулкевський, український актор. Народний артист України. Ролі: Щасливцев ("Ліс" О. Островського), Бонко ("Макбет В. Шекспіра"), Возний ("Наталка Полтавка" І. Котляревського) та ін.

1942 — Муслім Магомаєв, радянський, російський естрадний та оперний співак.

Події 17 серпня:

1245 — у битві поблизу галицького міста Ярослава Данило Галицький розгромив угорське військо і покінчив з боярським спротивом у Галицько-Волинському князівстві.

1914 — у Львові створено добровольчий легіон "Українські січові стрільці". Саме січовики стануть у початків національної революції у Львові в листопаді 1918 і складуть основу Української Галицької армії, будуть однією з найбоєздатніштх частин армії УНР.

1918 — Гетьман Павло Скоропадський встановив в Україні 8-годинний рабочий день.

1979 — Над Україною зіткнулися два літаки Аерофлоту, 156 осіб загинуло.

1999 — Затверджено Прапор Донецької області.

Чи знаєте ви, що:

Про селище-привид в Україні
Бакота — затоплене село на Хмельниччині. Археологічні розкопки свідчать, що ця територія була заселена з доісторичних часів. Наші пращури вважали це місце особливим. Цю думку дослідників підтверджують безліч язичницьких святилищ та капищ, знайдених тут. Існує також частково підтверджена підводними дослідженнями легенда про кам’яний відбиток стопи Будди, що знаходиться зараз на дні річки Смотрич.

Вперше Бакота згадується у літопису 1024 року. У XIII столітті це було велике місто, найважливіший політично-адміністративний центр Дністровського Пониззя (з XIV століття — Поділля), що входило до Галицько-Волинського князівства.

Сьогодні Бакотою умовно називаються місця вздовж берега Дністра, розташовані по сусідству з залишками монастиря.

Цікаво, що, за даними метеорологів, в цьому районі існує своєрідний унікальний мікроклімат — середньорічна кількість тепла на 1 кв. м. тут рівнозначно ялтинському, а скелі і ліси захищають узбережжя Дністра від північних повітряних потоків. Мальовнича природа і романтичний імідж цих місць приваблюють сюди численні потоки паломників і мандрівників.

Останні роки Бакота стала Меккою шанувальників "рольових ігор" і послідовників численних екзотичних релігій.

"Рідна країна"

* На фото — сотня січових стрільців під час військової підготовки. Київ (1918 р.)

Метки: Календар
 
21:22 16.08.2018
Лариса Коляда изменила статус на «Скучаю»
Голосовать
Добавить комментарий
 
18:36 16.08.2018
Лариса Коляда опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

Усмішка

Світлина від Цинічний Бандера.

Метки: усмішка
 
13:37 16.08.2018
Лариса Коляда опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

Любовні прикмети та забобони наших бабусь

Любовні прикмети та забобони

Наші бабусі завжди вірили в безліч різних прикмет та забобонів. Це і прикмети про погоду, побут, тварин, речі тощо. От здавна існує багато забобонів і для закоханих дівчат та хлопців.

— Вибираючи місце для зустрічі, закохані повинні віддати перевагу місцю біля води, або підніжжя пагорба, або лісову галявину — це означає, що вони будуть один одному вірні, і почуття їх не пройде.

— Дівчина, яка, виходячи з дому, забуде глянути на північ, ризикує залишитися старою дівою.

— Якщо ви пишете лист коханому, його потрібно закінчити, коли годинник почне бити північ.

— Якщо дівчина зустрічається зі своїм коханим і цілує його, коли місяць молодий — це дуже добре, оскільки в цьому випадку вона скоро стане його нареченою. При цьому в шлюбі обох чекає любов на довгі роки і багатство.

— Доброю прикметою вважається також, якщо дівчина, думаючи про свого обранця, чує крик півня — птах віщує швидке весілля.

— Якщо хочеш дізнатися, чи судилося тобі одружитисяі коли це трапиться, то, поївши вишень, рахуй вишневі кісточки, що залишилися на твоїй тарілці, примовляючи: «В цьому році, в наступному році, коли-небудь, ніколи». Остання кісточка дасть тобі відповідь.

— Кращий час для шлюбної пропозиції — це вечір п'ятниці, причому про заручини в цьому випадку треба оголосити в суботу.

— Не слід відправляти листи коханому на Різдво або 29 лютого, яке, як відомо, буває лише раз в 4 роки. Нести послання на пошту потрібно дуже обережно — зронити його по дорозі віщує сварку.

— Зарученій дівчині не слід приміряти обручку до весілля, так як це може закінчитися раптовим розривом з нареченим. І, звичайно ж, ні в якому разі не можна це кільце втрачати.

-Заручені не повинні разом фотографуватися, інакше вони незабаром розлучаться, або їх спільне життя буде нещасливим. Щоб уникнути цього їм не слід також спільно милуватися молодим місяцем і призначати зустрічі на перехрестях і мостах. Інакше їх пристрасть перейде у взаємну ненависть, а повага — в глузливе презирство.

— Вирішивши зробити подарунок своїй половині, не купуйте рукавички, годинник, брошку або ніж (до розлуки). Деякі вірять, що невдачу при цьому можна відвернути, якщо отримати від продавця здачу дрібною монетою.

— Ті, хто хоче, щоб їх роман протікав легко і гладко, не повинні зустрічатися на сходах (особливо поганою прикметою вважається цілуватися або обніматися стоячи на сходах).

http://www.rivne1.tv/Info/?id=70279

Метки: Любовні прикмети та забобони
 
12:09 16.08.2018
Мария Соколенко опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

5 замков Украины, в которых живут привидения

5 замков Украины, в которых можно встретить привидение

5 замков Украины, в которых можно встретить привидение


Читать далее...

Метки: отдых, украина, интересные факты, замок, приведения
 
10:28 16.08.2018
Лариса Коляда опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

Скумпія

Радували кущики з пухнастим серпанком квітів очі козаків. Із 17-го століття оселилися в наших степах красиві кущі скумпії (Cotinus coggygria), які степовики називали «рай-дерево» або «дим-дерево».
При цьому козаки-шкоти (шотландці) розповіли, що до них цю рослинку привезли із Італії, тому її назвали – Venetian sumach, венеціанський сумах.
А козаки з німецьких земель згадали, що вдома бачили ці деревця із довгою назвою Goldholzsumach (сумах із золотою деревиною). За здатність скумпії завдяки квітам ставати вдвічі більшою, прикрашатися старовинними завитими перуками, німці називали рослину дерево-перука.
З часом наші пращури навчилися робити з деревини скумпії жовту фарбу для тканини, шкіри (скумпінію).
Та й сьогодні ми милуємося цвітінням скумпії в травні-червні, яскравим лілово-пурпурним забарвленням осінніх кущиків.

http://uahistory.com/topics/language_fun/8454

Метки: мовні забавки
 
08:36 16.08.2018
Лариса Коляда опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

16 серпня: це цікаво знати

І взагалі: ко’ б не було рабів,
Цікаво, чи з’явилися б тирани?
Борис ОЛІЙНИК

У дохристиянські часи 16 серпня наші предки вшановували лісовиків — міфологічних істот, що вважалися господарями лісу. Цього дня на лісових галявинах розкладали їжу, аби лісовик не робив зла, і святили хліб.

У народі 16 серпня вшановували Антона Римлянина і визначали за цим днем погоду на жовтень, бо вірили, що Антон саме на жовтень дивиться. "Як день сухий, то й жовтень сухий". До всього, якщо Антонів день — вітряний, зима буде сніжною.

За церковним календарем 16 серпня вшановують день пам’яті преподобного Антонія Римлянина, преподобних Ісаакія, Далмата і Фауста, мученика Раждена перса, преподобного Косму пустельника.

Іменинниками 16 серпня є:

Антон, Соломія, Кузьма.

Події 16 серпня:

1649 — відбулася Зборівська битва — переможна битва козацької армії, очолюваної Богданом Хмельницьким, з польським військом під командуванням короля Яна ІІ Казимира під Зборовом (тепер Тернопільська область). В результаті 18 серпня 1649 р. був укладений Зборівський договір, за умовами якого визнавалася самоврядність Війська Запорозького, Гетьманщини; на землях Війська Запорозького влада належала гетьману, чисельність козаків Війська Запорозького обмежувалась реєстром у 40 000 осіб.

1820 — у Ніжині коштом князя Олександра Безбородька відкрито Гімназію вищих наук (нині — Ніжинський педагогічний інститут).

1914 — Головна Українська Рада оприлюднила маніфест до українського народу з приводу Першої світової війни із закликом боротися за визволення України.

1976 — на великий екран вийшла кінокомедія Ельдара Рязанова "Іронія долі, або з легкою парою!".

16 серпня народились:

1881 — Іван Дряпаченко, український живописець, графік, колекціонер. Автор полотен "На озері", "Косарі", "Лелеки перед грозою", "Назустріч вечору", "Параска у святковий день".

"Нашої красуні Василівки я не проміняю на жодну Венецію. Садки й гаї, білі хатки й чарівна ріка української пісні !" (Іван Дряпаченко).

1852 — Микола Дашкевич, український літературознавець, історик. Автор праць про Івана Котляревського, дослідник українських дум, історії Галицько-Волинського князівства.

Чи знаєте ви, що:

Про "Заповіт" Шевченка
Якби не втручання Андрія Козачковського в долю Шевченка, то "Заповіт" і справді став би останнім твором у житті Кобзаря.

Листопад 1845 р. видався мокрим і холодним. Шевченко працював тоді в Археографічній комісії і мусив весь час роз’їжджати селами і містами, змальовуючи старовинні церкви, монастирі, незвичайні будівлі. В одній з таких подорожей він захворів. Довелося злягти в чужій хаті серед чужих людей.

Про хворобу поета дізнався його щирий приятель, переяславський лікар Андрій Осипович Козачковський і негайно ж перевіз Тараса Григоровича до себе у Переяслав. У хворого почалося двостороннє запалення легенів. І лікар, і поет знали, що у той час мало хто видужував від цієї хвороби. Після 20 грудня хворому погіршало, становище його було майже безнадійним.

Тоді ж, лежачи у чистій, теплій, затишній кімнаті Шевченко думав про свою останню годину. Було боляче, що лишилися невиспіваними його думи. Ось тоді Шевченкові страшенно захотілося сказати народові, Україні, своїм друзям тепле щире слово, і на папері лягли рядки: "Як умру, то поховайте..."

На щастя, талант лікаря і міцний організм Шевченка перемогли хворобу, і через два тижні поет вже вирушив у путь на Чернігівщину з тим же таки завданням Археографічної комісії. А "Заповіт" пішов у люди.

"Рідна країна"

Метки: Календар
<< назад вперед >>
Мы — это то, что мы публикуем
Загружайте фото, видео, комментируйте.
Находите друзей и делитесь своими эмоциями.
Присоединяйтесь
RSS Олександр Тутешній
Войти